Стратегія розвитку індустріальних парків на період до 2030 року.

ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 2022 року №

Опис проблем, які обумовили прийняття Стратегії,
нормативно-правових актів, що діють у сфері створення і функціонування індустріальних парків
Індустріальні парки можуть запропонувати бізнесу те, що найбільше потрібно – ділянки, готові приміщення, ресурсоефективну та надійну інфраструктуру інженерних мереж, доступ до кваліфікованих працівників, освітніх установ та супутніх послуг, що дозволяє інвестору зосередитись на основному бізнесі: виробництві товарів, які відповідають національним та міжнародним стандартам якості, користуються попитом на відповідних ринках, його якості або розвитку, вдосконаленні навичок своїх працівників.
Світовий досвід демонструє, що індустріальні парки – це перевірений часом та міжнародним досвідом механізм індустріалізації економіки, модернізації промисловості шляхом впровадження підходів ресурсоефективності та циркулярної економіки, залучення інвестицій, збільшення зайнятості населення та забезпечення збалансованого регіонального та місцевого розвитку.
З часу прийняття Закону України «Про індустріальні парки» (далі – Закон) розвиток індустріальних парків не характеризувався динамічністю, адже економічна активність індустріальних парків залишається повільною: на початок 2022 року з 52 індустріальних парків, включених до Реєстру індустріальних (промислових) парків (далі – Реєстр), у 32 індустріальних парках обрано керуючі компанії, а у 8 індустріальних парках є резиденти та інші суб’єкти індустріальних парків.
Водночас, значна частина індустріальних парків, включених до Реєстру, не розвивається та не отримує належної уваги з боку відповідних громад і регіонів.
Присутній високий ризик неузгодженості ініціатив щодо створення індустріальних парків із перспективами просторового розвитку відповідних територій. Таку ситуацію обумовлює відсутність загалом або наявність застарілої або недосконалої містобудівної документації.
Створення індустріальних парків у більшості випадків здійснювалося без наявності актуальної містобудівної документації місцевого або регіонального рівня.
Крім того, відсутність такої документації, чітких стратегій розвитку та інтегрованого просторового планування з акцентом на промисловий симбіоз і синергію не дає можливості належним чином узгодити і обґрунтовано визначати пріоритети розвитку інженерно-транспортної інфраструктури.
Загалом, значною перешкодою в забезпеченні належного державного стимулювання індустріальних парків є невідповідність ініціатив щодо їх створення та включення до Реєстру пріоритетам соціально-економічного розвитку на місцевому та регіональному рівнях, відображених у відповідних стратегічних документах і планах їх реалізації.
Одним із основних викликів, актуальних для більшості індустріальних парків, насамперед, створених на земельних ділянках комунальної власності, є пошук фінансових ресурсів для створення їх інженерно-транспортної інфраструктури, приєднання її об’єктів до зовнішніх мереж.
Керуючі компанії індустріальних парків (далі – керуючі компанії) не вкладають і не готові вкладати власні або залучені з позабюджетних джерел кошти в спорудження будівель в індустріальних парках. Ситуація може змінитися, якщо попит на участь в індустріальних парках буде більш явно виражений і підкріплюватиметься позитивними прикладами. Крім того, парки мають бути орієнтовані на попит на продукцію, що вироблятиметься в їх межах.
Таким чином, склалась ситуація, коли індустріальні парки, включені до Реєстру, не демонструють суттєвої динаміки розвитку. В деяких індустріальних парках в Україні вже здійснюється господарська діяльність, але більшість із них все ще знаходиться на початковій стадії розбудови, зокрема, внаслідок ряду системних недоліків у процесі підготовки та реалізації ініціатив щодо створення індустріальних парків, недосконалому законодавчому регулюванні окремих аспектів започаткування та функціонування індустріальних парків, потреби у значних обсягах інвестицій на створення інфраструктури, браку досвіду ініціаторів створення індустріальних парків (далі – ініціатори створення) і керуючих компаній щодо реалізації таких проектів, що призводить до значної затримки у їх реалізації.
Ці обставини також негативно впливають на інвестиційний клімат, оскільки відсутня спроможність надати потенційним учасникам індустріальних парків якісну пропозицію щодо розміщення їх виробничих потужностей у таких парках.
Закон передбачає, що вибір території для створення індустріальних парків на землях державної чи комунальної власності, державне стимулювання облаштування та функціонування індустріальних парків може здійснюватися за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Джерелами фінансування облаштування індустріального парку можуть бути кошти державного та місцевих бюджетів, виділені в порядку та обсягах, передбачених законодавством, кошти приватних інвесторів, залучені кошти, включаючи кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.
Державне стимулювання за рахунок коштів державного бюджету може здійснюватися, зокрема, відповідно до субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на стимулювання розвитку індустріальних парків, передбаченої Державним бюджетом України на 2022 рік, статті 241 (кошти державного фонду регіонального розвитку (далі – ДФРР) і частини першої статті 97 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що у Державному бюджеті України можуть передбачатися трансферти місцевим бюджетам, зокрема, цільові субвенції.
До 2021 року спрямування коштів ДФРР на проекти регіонального розвитку, що мають на меті створення інфраструктури індустріальних парків, було вкрай недостатнім (загалом з 2016 по 2020 рік за кошти ДФРР було профінансовано лише 4 проекти регіонального розвитку, пов’язані з індустріальними парками «Свема», «Тростянець» і «Новодністровськ», на загальну суму близько 8 млн грн).
У 2021 році за рахунок коштів ДФРР було передбачено фінансування на розвиток 3-х індустріальних парків («АзовАкваІнвест», «Житомир-Схід» та Кам’янка-Бузький індустріальний парк), загалом у сумі понад 62,3 млн грн.
Низький рівень фінансування проектів регіонального розвитку, пов’язаних зі створенням інфраструктури індустріальних парків, насамперед зумовлений незначною активністю громад та відсутністю відповідних пріоритетів у розвитку регіонів.
Крім того, за рахунок бюджетних коштів можуть фінансуватися проекти регіонального розвитку, які мають опосередкований позитивний вплив на створення та функціонування індустріальних парків, забезпечують належну підготовку ініціатив щодо створення індустріальних парків.
Наприклад, у 2021 році було відібрано та профінансовано проект будівництва автомобільної дороги комунальної власності між автомобільною дорогою М-07 Київ – Чоп та вул. Польова в с. Мироцьке, яка пролягає біля індустріального парку «Мироцьке» у Бучанській міській об’єднаній територіальній громаді Бучанського району Київської області.
Водночас у рамках бюджетної програми «Підтримка регіональної політики України» у 2021 році здійснювалося фінансування проекту регіонального розвитку «Мережа індустріальних парків «Західний індустріальний кластер» на території Житомирської, Тернопільської та Рівненської областей.
Разом із цим, органам місцевого самоврядування відповідно до норм Податкового кодексу України надані повноваження щодо встановлення ставок та пільг із сплати місцевих податків і зборів, включаючи податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плату за землю, оренду землі. Водночас надання таких пільг може містити ознаки державної допомоги.
Законом України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» в цілому врегульовано питання формування та реалізації програм державної допомоги відповідно до визначених Урядом критеріїв її допустимості.
Такі програми дають можливість пропонувати суб’єктам господарювання, які будуть реалізувати інвестиційні проекти, що узгоджуються з довгостроковими пріоритетами розвитку громад, конкретний перелік форм і обсяг державної допомоги за рахунок місцевого бюджету впродовж визначеного періоду.
Водночас на початок 2022 року не сформовано і не погоджено з Антимонопольним комітетом жодної програми державної допомоги ініціаторам створення-суб’єктам господарювання, керуючим компаніям і учасникам індустріальних парків за рахунок місцевих бюджетів.
Така ситуація призводить до того, що попри передбачені законодавчі можливості і задекларовані наміри щодо підтримки індустріальних парків з боку місцевих громад, вони фактично не мають механізмів їх практичної реалізації або реалізуються таким чином, що можуть спричинити негативні наслідки для відповідних суб’єктів господарювання в майбутньому.
Разом із цим, зростає важливість такого фактору, як наявний і майбутній рівень пропозиції доступної кваліфікованої робочої сили, через поступове скорочення такої пропозиції. Цей фактор може стати визначальним у питанні перспектив функціонування та розвитку вже створених індустріальних парків і тих, які тільки передбачається створити.
Таким чином більші перспективи в розвитку індустріальних парків об’єктивно отримують так звані регіональні полюси економічного зростання – території, що характеризуються значно кращими демографічними, соціально-економічними показниками розвитку порівняно з іншими подібними територіями регіону.
Проблемним є питання забезпечення з боку Мінекономіки належного забезпечення доступу до інформації про створені індустріальні парки, оскільки часто ініціатори створення порушують вимоги частини другої статті 14 Закону та не подають до зазначеного органу копію рішення про створення індустріального парку та концепцію індустріального парку.
Крім того, відсутні механізми забезпечення дотримання створеними в Україні індустріальними парками, не включеними до Реєстру, основних ознак і умов їх створення та функціонування, які визначені Законом. Така ситуація може бути фактором негативного впливу на розуміння і сприйняття індустріальних парків в Україні у вітчизняному та іноземному бізнес-середовищі.

У сфері політики щодо створення і функціонування індустріальних парків діють такі нормативно-правові акти:
Конституція України;
Податковий кодекс України;
Цивільний кодекс України;
Господарський кодекс України;
Закон України «Про індустріальні парки»;
Указ Президента України від 30.09.2019 № 722 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року»;
постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 534 «Про затвердження Державної програми стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на 2020-2022 роки»;
постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 179 «Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року;
постанова Кабінету Міністрів України від 19.01.2022 № 25 «Про затвердження Порядку розгляду документів про включення індустріального (промислового) парку до Реєстру індустріальних (промислових) парків»;
постанова Кабінету Міністрів України від 19.01.2022 № 27 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру індустріальних (промислових) парків».
Аналіз поточного стану справ у сфері створення і функціонування індустріальних парків, тенденції та обґрунтування
щодо необхідності розв’язання виявлених проблем
З метою сприяння залученню прямих інвестицій у створення нових виробництв через механізм індустріальних парків задля перетворення їх на рушійну силу економічного та промислового розвитку шляхом запровадження низки інвестиційних стимулів, що відповідають сучасним світовим тенденціям та підвищать конкурентоспроможність вітчизняних індустріальних парків Верховною Радою України прийнято Закон України від 07.09.2021 № 1710–ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про індустріальні парки» та деяких інших законодавчих актів України щодо залучення інвестицій у промисловий сектор економіки шляхом стимулювання створення індустріальних парків».
Вказаним Законом конкретизуються механізми державного стимулювання облаштування та функціонування індустріальних парків, а саме:
— надання повної або часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами (позиками) на облаштування та/або здійснення господарської діяльності у межах індустріальних парків;
— надання коштів на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків та/або забезпечення будівництва об’єктів суміжної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для створення та функціонування індустріальних парків;
— здійснення компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж;
— надання податкового та митного стимулювання відповідно до законодавства.
Реалізація вказаного Закону дозволить розкрити потенціал індустріальних парків та покращити умови інвестиційної діяльності в Україні, що сприятиме збільшенню надходжень інвестицій в економіку України.
Разом із цим, Національною економічною стратегією на період до 2030 року визначено стратегічний курс державної політики щодо підвищення інвестиційної привабливості, що включає розширення та створення нових індустріальних парків, створення умов для ведення бізнесу в межах індустріального парку.
Цільовим індикатором до 2030 року за стратегічною ціллю 4 «Створення нових виробничих потужностей через стимулювання інноваційної діяльності підприємств у всіх регіонах країни із використанням конкурентних переваг кожного з них» Напряму 10 «Промисловість» є залучення 8 млрд. доларів США інвестицій через механізм індустріальних парків. Для розвитку індустріальних парків передбачається виконання таких завдань:
забезпечення умов для створення та розвитку індустріальних парків як інвестиційних майданчиків з наявною інженерно-транспортною інфраструктурою;
забезпечення стимулів для резидентів індустріальних парків;
забезпечення пріоритетності розвитку мережі індустріальних парків у регіональних стратегіях розвитку і включення до планів їх реалізації відповідних конкретних заходів;
співробітництво в плануванні та створенні синергії між розвитком міст/громад та парку (наприклад, спільна місцева транспортна система, комбіноване електропостачання (наприклад, оптимізоване розподіл навантаження вдень/ніч), спільна пожежна команда тощо;
забезпечення електрифікації територій, де створюються індустріальні парки, та приєднання їх до електричних мереж;
забезпечення цілодобового водопостачання та очищення стічних вод з акцентом на повторне використання стічних вод;
забезпечення інтегрованої системи енергопостачання (електроенергія, газ, тепло) та підключення їх до мереж, та гарантування цілодобового енергопостачання, спрямованість до виробництва власної енергії з відновлюваних джерел енергії;
забезпечення державної підтримки індустріальних парків, включених до Реєстру індустріальних (промислових) парків, шляхом фінансування заходів, спрямованих на покращення екологічних, енергетичних та економічних показників їх функціонування (з метою запровадження моделі еко-індустріальних парків);
підтримка та просування засад високопрофесійного керування еко-індустріальним парком.
Також Національна економічна стратегія на період до 2030 року визначає, зокрема, такі орієнтири, принципи та цінності в економічній політиці, як євpoпeйcькa iнтeгpaцiя (реалізація стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС) та декарбонізація економіки (підвищення енергоефективності, розвиток відновлюваних джерел енергії, розвиток циркулярної економіки та синхронізація із ініціативою «Європейський зелений курс»).
Ïîãëèáëåííÿ â³äíîñèí Óêðà¿íè ç ªÑ ïåðåäáà÷ຠôîðìóâàííÿ ³íäèâ³äóàëüíîãî ï³äõîäó â çàñòîñóâàíí³ äî Óêðà¿íè ìåõàí³çìó êîðèãóâàííÿ âóãëåöþ íà êîðäîí³ (Carbon Border Adjustment Measure, CBAM) ÿê äî äåðæàâè, ùî âçÿëà íà ñåáå çîáîâ’ÿçàííÿ ñòîñîâíî ïîë³òè÷íî¿ àñîö³àö³¿ òà åêîíîì³÷íî¿ ³íòåãðàö³¿ ç ªÑ â ðàìêàõ Óãîäè ïðî àñîö³àö³þ ì³æ Óêðà¿íîþ òà ªÑ (äàë³ – Óãîäà), à òàêîæ ïåðåãëÿä Äîäàòê³â ÕÕÕ ³ ÕÕÕ² äî Óãîäè (îõîðîíà äîâê³ëëÿ ³ êë³ìàò).
Відповідно до статті 262 Угоди передбачено, що вважатиметься сумісним з належним функціонуванням Угоди (f) допомога для інвестицій з метою забезпечення відповідності обов’язковим стандартам, визначеним директивами ЄС, зазначеними у Додатку XXX до Глави 6 «Навколишнє середовище» Розділу V цієї Угоди, протягом зазначеного в ньому періоду імплементації, зокрема адаптації підприємств та обладнання до нових вимог, може бути дозволена в обсязі до 40 відсотків прийнятних витрат.
Статтею 293 Угоди передбачається докладання зусиль Сторін Угоди для сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги й технології, використання збалансованих джерел відновлюваної енергії та енергозберігаючих продуктів і послуг. Також Сторони докладають зусиль для спрощення торгівлі товарами з метою сприяння сталому розвитку, зокрема товарами, які є предметом «чесної та етичної торгівлі», а також тими, що пов’язані з принципами корпоративної соціальної відповідальності та підзвітності.
У статті 365 Угоди передбачається розвиток всеосяжної стратегії у сфері навколишнього середовища, розвиток галузевих стратегій в галузях покращення якості повітря; якості води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище; управління відходами та ресурсами; захист природи; промислове забруднення та промислові аварії; хімічні речовини, зокрема чітко визначені терміни і основні етапи імплементації, адміністративну відповідальність, а також фінансові стратегії залучення інвестицій в інфраструктуру й технології; розвиток та імплементація політики з питань зміни клімату, зокрема, як визначено у Додатку ХХХІ до цієї Угоди.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону функціонування індустріальних парків спрямоване на: залучення інвестицій та розвиток економіки України; вирівнювання економічного розвитку регіонів та підвищення якості життя населення України; запровадження інноваційних та енергозберігаючих технологій; створення нових робочих місць; сталий розвиток та захист навколишнього природного середовища.
Крім того, зважаючи на те, що модель еко-індустріального парку працює за принципами циркулярної економіки, її впровадження спрямоване на виконання Національної економічної стратегії на період до 2030 року, а саме Стратегічній цілі 3 «Посилення конкурентоспроможності виробленої в Україні промислової продукції, впровадження ресурcо- та енергоефективних технологій» Напряму 10 «Промисловість», якою передбачено заходи (4) стимулювання розвитку циркулярної економіки, (5) підвищення ресурсоефективності.
Зазначене закладає підґрунтя для трансформації індустріальних парків в еко-індустріальні. Модель еко-індустріального парку має розглядатися як інструмент для вирішення проблем регіонального та секторального розвитку, в рамках галузевих стратегій та соціально-економічних стратегій розвитку регіонів.
Стратегічні цілі та принципи розвитку індустріальних парків
Стратегія розроблена з метою визначення напрямів і способів забезпечення розвитку індустріальних парків в Україні, сприяння таким чином формуванню привабливого інвестиційного середовища, сталому розвитку національної економіки та її декарбонізації.
Реалізація Стратегії покликана також допомогти більш ефективно використовувати потенціал індустріальних парків у рамках процесу децентралізації управління та сприяти вирішенню питань щодо зупинки деградації довкілля, створення додаткової вартості та нових кваліфікованих робочих місць.

Стратегічними цілями Стратегії є:
1. Вдосконалення правових засад створення, функціонування та розвитку індустріальних парків, у тому числі в частині дерегуляції окремих видів господарської діяльності в межах індустріальних парків, з метою запровадження моделі еко-індустріального парку з метою підвищення економічних, екологічних і соціальних показників своєї діяльності, законодавчого визначення і забезпечення практичної реалізації моделі еко-індустріального парку в Україні, в тому числі промислового симбіозу та взаємодії з місцевими громадами.
2. Запровадження фінансово-економічних (у тому числі податкових і митних) та нефінансових (консультаційна та інформаційна підтримка) стимулів для індустріальних парків.
3. Включення ініціатив щодо створення нових індустріальних парків у відповідні плани заходів з реалізації регіональних стратегій розвитку та оптимізації та розвитку мережі індустріальних парків із урахуванням пріоритетів, визначених у програмних документах економічного і соціального розвитку, а також із урахуванням актуальних і перспективних потреб із боку бізнесу.
4. Концентрація державного стимулювання на проектах створення інфраструктури та облаштування індустріальних парків, які забезпечують найбільш відчутний соціально-економічний, позитивний екологічний ефект та здійснюють мінімальний вплив на клімат, а також забезпечують масштабування і мультиплікацію такого ефекту.
5. Налагодження співробітництва з відповідними міжнародними організаціями, урядовими та неурядовими організаціями, інноваційними підприємствами України та іноземних держав із метою аналізу та узагальнення досвіду у сфері забезпечення функціонування індустріальних парків та залучення інвестицій, безпосереднього залучення фінансових ресурсів для реалізації індустріальними парками інноваційних та інвестиційних проектів.
6. Сприяння ініціаторам створення та керуючим компаніям у залученні потенційних учасників індустріальних парків.
7. Сприяння формуванню та застосуванню практики управління індустріальними парками, яка відповідає кращим світовим практикам і підходам в управлінні у цій сфері.
8. Забезпечення інституційного розвитку системи формування та реалізації державної політики щодо створення і функціонування індустріальних парків на території України, в тому числі на засадах саморегулювання, сприяння створенню професійних об’єднань, які підтримуватимуть взаємодію між собою, в тому числі здійснюватимуть регулярний обмін інформацією та досвідом у цій сфері.
9. Сприяння розвитку (трансформації) індустріальних парків на основі моделі еко-індустріального парку.

Ця Стратегія базується на таких основних принципах:
1) обґрунтований вибір території для створення індустріальних парків з урахуванням:
суспільних інтересів, відображених у державних, регіональних і місцевих програмних документах економічного і соціального розвитку;
вже створених індустріальних парків (їх функціонального призначення, площі вільних ділянок, можливості розширення);
результатів кількісного та якісного аналізу фактичного і прогнозного попиту і пропозиції доступних трудових ресурсів;
результатів аналізу існуючих виробничо-господарських зв’язків, в тому числі щодо використання раніше утилізованих відходів (твердих, рідких, газових тощо) з одних виробництв іншими для отримання цінного побічного продукту;
наявності містобудівної документації відповідного рівня;
інвестиційних планів постачальників ресурсів (електроенергія, водопостачання і водовідведення, газопостачання);
можливостей використання місцевих виробничих ресурсів;
доступності для осіб, які працюють у межах індустріального парку, об’єктів соціальної інфраструктури, в тому числі за межами індустріального парку;
2) недопущення в межах індустріальних парків: неправомірного використання суб’єктами господарювання ринкового становища, в тому числі зловживання монопольним (домінуючим) становищем, концентрація суб’єктів господарювання;
3) пріоритетність фінансування проектів створення інфраструктури індустріальних парків, розташованих у регіонах та на окремих типах територій (насамперед, у регіональних полюсах економічного зростання), що потребують особливої уваги з боку держави та застосування спеціальних заходів стимулювання їх розвитку, орієнтація на розвиток в індустріальних парках малого та середнього бізнесу;
4) сприяння розвитку індустріальних парків на основі моделі еко-індустріального парку (впровадження принципів сталого розвитку, підходів циркулярної економіки, ресурсоефективного та чистого виробництва, зменшення негативного екологічного впливу, підвищення ефективності використання ресурсів і відходів, зокрема, шляхом створення замкнутих циклів їх використання та промислового симбіозу, підвищення виробництва та використання енергії з відновлюваних джерел, підвищення якості соціальної складової, як у межах парку, так і поза його межами, в тому числі в місцевому та регіональному масштабі, підвищення якості управління на рівні парку);
5) забезпечення єдиного підходу до розуміння змісту поняття «індустріальний парк» і еко-індустріальний парк», критеріїв для нього в Україні, а також його дотримання усіма заінтересованими сторонами;
6) сприяння сталому розвитку територій із урахуванням забезпечення участі індустріальних парків у розвитку інноваційної та дослідницької інфраструктури, інноваційних підприємств, гармонізованому міському та промисловому розвитку;
7) поступова мінімізація участі держави у питаннях інституційного забезпечення функціонування індустріальних парків в Україні.

Завдання, спрямовані на досягнення поставлених цілей розвитку індустріальних парків, етапи їх виконання, очікувані результати
на кожному етапі
Реалізація Стратегії спрямована на нарощення інституційної спроможності індустріальних парків із метою загального розвитку виробничого та науково-технічного потенціалу, цифровізації національної економіки, низьковуглецевого та ресурсоефективного розвитку, як основи досягнення максимального рівня ефективності економічної активності, збалансованості та сталості соціально-економічного розвитку України, її регіонів і окремих територій.
Основними завданнями Стратегії є:
за Стратегічною ціллю 1 «Вдосконалення правових засад створення, функціонування та розвитку індустріальних парків, у тому числі в частині дерегуляції окремих видів господарської діяльності в межах індустріальних парків, з метою запровадження моделі еко-індустріального парку з метою підвищення економічних, екологічних і соціальних показників своєї діяльності, законодавчого визначення і забезпечення практичної реалізації моделі еко-індустріального парку в Україні, в тому числі промислового симбіозу та взаємодії з місцевими громадами»:
1) законодавче визначення понять «промисловий симбіоз у межах індустріального парку» та «еко-індустріальний парк», передбачення критеріїв і рівнів відповідності об’єктів регулювання цим поняттям, їх підтвердження, запровадження механізмів державного стимулювання трансформації індустріальних парків у еко-індустріальні із формуванням промислового симбіозу в їх межах, створення нових індустріальних парків за моделлю еко-індустріального парку.
При цьому визначення поняття «еко-індустріальний парк» має передбачати, що такий парк є спільнотою виробників і постачальників послуг, що займають спільну територію і співпрацюють в управлінні ресурсами (шляхом впровадження промислового симбіозу та системи управління відходами) з метою підвищення економічних, екологічних, соціальних показників своєї діяльності, за безпосередньої участі в цьому процесі керуючої компанії такого парку.
Така спільнота має складатися з учасників індустріального парку, які пов’язані між собою відносинами промислового симбіозу;
2) внесення змін до чинного законодавства щодо дерегуляції господарських відносин, пов’язаних із виробництвом, постачанням (розподіленням), використанням ресурсів (матеріалів, енергії, води тощо) та відходів виключно у межах індустріального парку. Таким чином, буде забезпечено одну із базових умов запровадження моделі еко-індустріального парку та її практичної реалізації;
3) внесення змін до чинного законодавства щодо передбачення створення індустріальних парків одним із шляхів комплексної забудови територій, що здійснюється з метою забезпечення реалізації інтересів соціально-економічного розвитку громад і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження інженерно-транспортних мереж, об’єктів соціальної та виробничої сфер, житлових будинків, інших об’єктів будівництва, а також на благоустрій території;
4) внесення змін до чинного законодавства з метою передбачення можливості включення в тарифи на послуги з передачі та розподілу електричної енергії цільовий прибуток для приєднання до електричних мереж малих систем розподілу індустріальних парків; безоплатності приєднання електроустановок малих систем розподілу індустріальних парків до електричних мереж операторів системи передачі та системи розподілу; можливості розподілу електричної енергії мережами малих систем розподілу індустріальних парків керуючою компанією або іншим уповноваженим ініціатором створення індустріального парку суб’єктом господарювання в межах індустріального парку. Також доцільно передбачити можливість надання на договірних засадах оператором малої системи розподілу індустріального парку у межах приєднаної потужності технічних умов на приєднання за типовою формою; використання технічних умов, як вихідних даних для проектування будівництва об’єктів у межах індустріального парку; можливості виробництва та використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, суб’єктами господарювання у межах парку;
5) передбачення на законодавчому рівні застосування механізмів забезпечення відповідності індустріальних парків, які включені до Реєстру, умові щодо відведення не менше 40 % загальної площі індустріального парку його учасникам, а які не включені до Реєстру – відповідності загальним вимогам, передбаченим Законом;
за Стратегічною ціллю 2 «Запровадження фінансово-економічних
(у тому числі податкових і митних) та нефінансових (консультаційна та інформаційна підтримка) стимулів для індустріальних парків»:
1) прийняття змін до Податкового кодексу України щодо створення сприятливих умов для залучення масштабних інвестицій у промислове виробництвj;
2) прийняття змін до Митного кодексу України щодо створення сприятливих умов для залучення масштабних інвестицій у промислове виробництво;
за Стратегічною ціллю 3 «Включення ініціатив щодо створення нових індустріальних парків у відповідні плани заходів з реалізації регіональних стратегій розвитку та оптимізації та розвитку мережі індустріальних парків із урахуванням пріоритетів, визначених у програмних документах економічного і соціального розвитку, а також із урахуванням актуальних і перспективних потреб із боку бізнесу»:
1) відображення у державних, регіональних і місцевих програмних документах економічного і соціального розвитку та відповідних планах заходів завдань щодо створення та функціонування індустріальних парків;
2) забезпечення комплексного підходу до планування територій, на яких передбачається створювати індустріальні парки, в тому числі з урахуванням ефективності використання території самого індустріального парку (здійснення діяльності переважно у сферах, визначених Законом), доступності соціальної та іншої інфраструктури за межами індустріального парку;
3) підготовки і прийняття ініціаторами створення індустріальних парків обґрунтованих і узгоджених рішень щодо створення індустріальних парків, їх попереднього широкого публічного обговорення з усіма можливими заінтересованими сторонами;
за Стратегічною ціллю 4 «Концентрація державного стимулювання на проектах створення інфраструктури та облаштування індустріальних парків, які забезпечують найбільш відчутний соціально-економічний, позитивний екологічний ефект та здійснюють мінімальний вплив на клімат, а також забезпечують масштабування і мультиплікацію такого ефекту»:
1) проведення із Антимонопольним комітетом консультацій і здійснення передбачених законодавством процедур;
2) передбачення у державному та місцевих бюджетах видатків на відповідний рік для державного стимулювання розвитку індустріальних парків у регіональних полюсах зростання з метою використання наявного потенціалу таких територій для економічного розвитку регіону;
3) визначення та дотримання умов і критеріїв щодо індустріальних парків, які отримують бюджетне фінансування, у порядках використання бюджетних коштів;
4) забезпечення дотримання підходу щодо поетапного і послідовного освоєння території індустріального парку з передбаченням можливості нарощення потужності його інженерно-транспортної інфраструктури;
за Стратегічною ціллю 5 «Налагодження співробітництва з відповідними міжнародними організаціями, урядовими та неурядовими організаціями, інноваційними підприємствами України та іноземних держав із метою аналізу та узагальнення досвіду у сфері забезпечення функціонування індустріальних парків та залучення інвестицій, безпосереднього залучення фінансових ресурсів для реалізації індустріальними парками інноваційних та інвестиційних проектів»:
1) забезпечення ефективної взаємодії з відповідними міжнародними організаціями, насамперед, Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), партнерами, іноземними державами щодо застосування індустріальних та еко-індустріальних парків, як інструменту розвитку міжнародної кооперації та підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки, зокрема шляхом надання грантів на екологічні проекти в рамках індустріальних парків;
2) налагодження взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав, які можуть бути зацікавлені в реалізації проектів створення та розвитку еко-індустріальних парків;
3) створення передумов для успішної та стійкої інтеграції учасників індустріальних парків у міжнародні ланцюги доданої вартості, експорту їх продукції;
4) фінансування спільної участі представників індустріальних парків, їх учасників у міжнародних торговельно-виставкових та інвестиційних заходах, з метою представлення індустріальних парків в Україні;
5) розширення можливих джерел залучення фінансових ресурсів для реалізації проектів розвитку (трансформації) індустріальних парків за моделлю еко-індустріального парку (наприклад, шляхом випуску «зелених облігацій» та інших фінансових інструментів);
за Стратегічною ціллю 6 «Сприяння ініціаторам створення та керуючим компаніям у залученні потенційних учасників індустріальних парків»:
1) забезпечення висвітлення інформації про індустріальні парки в Україні та їх можливості на інформаційних ресурсах;
2) проведення інформаційних заходів (форуми, конференції, тощо) спрямованих на демонстрацію та промоцію переваг індустріальних парків в Україні;
за Стратегічною ціллю 7 «Сприяння формуванню та застосуванню практики управління індустріальними парками, яка відповідає кращим світовим практикам і підходам в управлінні у цій сфері»:
1) організація та проведення тренінгів щодо забезпечення дотримання індустріальними парками загальних вимог, передбачених Законом;
2) сприяння формуванню, підтримки та просуванню засад високопрофесійного керування індустріальним парком, у тому числі шляхом підвищення спроможності керуючих компаній щодо представлення інтересів учасників індустріальних парків, недопущення дискримінаційних проявів у діяльності керуючих компаній;
3) надання інформаційної, організаційної та фінансової підтримки всеукраїнським громадським об’єднанням, діяльність яких спрямована виключно на інституційний розвиток індустріальних парків, для реалізації заходів, передбачених цією Стратегією;
4) залучення до інституційної системи сприяння розвитку індустріальних парків агенцій регіонального розвитку;
за Стратегічною ціллю 8 «Забезпечення інституційного розвитку системи формування та реалізації державної політики щодо створення і функціонування індустріальних парків на території України, в тому числі на засадах саморегулювання, сприяння створенню професійних об’єднань, які підтримуватимуть взаємодію між собою, в тому числі здійснюватимуть регулярний обмін інформацією та досвідом у цій сфері»:
1) створення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику щодо створення і функціонування індустріальних парків на території України;
2) створення державної установи для здійснення підтримки ініціаторів створення, керуючих компаній та учасників індустріальних парків з метою активізації створення та розвитку індустріальних парків, а також для сприяння у реалізації цієї Стратегії;
3) забезпечення широкої участі професійної спільноти та інших заінтересованих сторін у процесі формування та реалізації державної політики щодо створення і функціонування індустріальних парків на території України на засадах саморегулювання – передбачення на законодавчому рівні інструментів підтримки саморегулівної діяльності всеукраїнських громадських об’єднанням, діяльність яких спрямована виключно на інституційний розвиток індустріальних парків в Україні, спільне представництво їх інтересів;
за Стратегічною ціллю 9 «Сприяння розвитку (трансформації) індустріальних парків на основі моделі еко-індустріального парку»:
1) сприяння з боку органів влади і місцевого самоврядування та забезпечення практичної реалізації підходів до управління індустріальним парком, що відповідають моделі еко-індустріального парку (в тому числі, закупівля консультаційних послуг у якості державної допомоги);
2) формування та реалізація програм державної допомоги, в тому числі довгострокових, для державного стимулювання господарської діяльності учасників індустріальних парків за рахунок коштів місцевих бюджетів;
3) надання державної допомоги щодо проходження ініціаторами створення-суб’єктами господарювання, керуючими компаніями та учасниками індустріальних парків процедур підтвердження відповідності стандартів управління, технологічних процесів, які є мінімально необхідними для визнання індустріального парку еко-індустріальним парком;
4) сприяння поширенню знань та інформації про особливості моделі еко-індустріального парку, її переваги та можливості у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки;
5) забезпечення створення нових індустріальних парків з урахуванням моделі еко-індустріального парку;
6) формування та реалізація системи заохочення впровадження моделі еко-індустріального парку;
7) сприяння забезпеченню освітньої складової та розвитку кваліфікацій у промисловій сфері, зокрема щодо поширення знань, розуміння, пошуку та впровадження найкращих доступних технологій і методів керування (best available technology);
8) забезпечення єдиного розуміння і застосування понять «індустріальний парк» та «еко-індустріальний парк» щодо усіх організаційно-просторових об’єктів, стосовно яких використовуються зазначені поняття для їх ідентифікації.

Реалізація Стратегії розрахована на період до 2030 року і здійснюватиметься шляхом виконання операційного плану реалізації у 2022-2024 роках Стратегії (далі – операційний план), який додається.
Впродовж 2030 року буде проведено оцінювання результатів реалізації Стратегії та діяльності еко-індустріальних парків в Україні, щоб визначити поточний стан і майбутні потреби щодо сталого промислового розвитку.

Для досягнення цілей Стратегії необхідно забезпечити ефективну взаємодію правового, організаційного, економічного, фінансового та екологічного механізмів державної політики щодо створення та функціонування індустріальних парків в Україні.
Правовий механізм має створити належні умови для ефективного застосування інших передбачених Стратегією механізмів із урахуванням загальних правових і регуляторних рамок, визначених національним законодавством.
Організаційний механізм спрямований на забезпечення принципів партнерства та співробітництва між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, відповідними міжнародними організаціями, представників бізнесу, професійних та інших організацій, громадськості. Чітке визначення завдань учасникам реалізації Стратегії дасть змогу розподілити відповідальність за прийняття рішень та їх реалізацію.
Основними складовими організаційного механізму є:
план заходів з реалізації Стратегії, який дасть змогу із застосуванням установлених показників оцінки результативності провести оцінку досягнення цілей Стратегії шляхом проведення моніторингу та визначення ефективності впливу заходів, що здійснюються на державному, регіональному та місцевому рівні;
плани заходів щодо реалізації місцевих і регіональних стратегій розвитку, які включають конкретні заходи щодо забезпечення створення і функціонування індустріальних парків;
проведення відповідних інформаційних кампаній і окремих заходів;
міжнародні проекти технічної допомоги, які мають на меті удосконалення державної політики щодо створення та функціонування індустріальних парків в Україні та передбачають практичні аспекти сприяння в її реалізації.
Економічний механізм забезпечує дотримання принципів сталого розвитку територій та утримання високого рівня конкурентоспроможності шляхом:
використання інструментів державного стимулювання для формування сприятливих умов для залучення інвестицій в межах індустріальних парків;
сприяння запровадженню моделі еко-індустріального парку в Україні.
Фінансовий механізм забезпечує реалізацію принципів прозорості та передбачуваності дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування з розподілу коштів державного і місцевих бюджетів, міжнародних організацій, інвестицій, грантів, залучення коштів з інших джерел, не заборонених законодавством.
Екологічний механізм передбачає сприяння переходу індустріальних парків до моделі еко-індустріального парку, впровадженню інноваційного, ресурсоефективного та екологічно чистого виробництва, промислового симбіозу, в тому числі шляхом:
впровадження програм заохочення повторного використання і переробки матеріалів та використання побічних ресурсів технологічних процесів, промислового симбіозу;
сприяння впровадженню систем екологічного та/або енергетичного менеджменту;
сприяння створенню платформ обміну ресурсами, вторинною сировиною, та відходами;
сприяння розвитку ринкових механізмів та інструментів інвестування у ресурсоефективне та екологічно чисте виробництво.

В результаті реалізації Стратегії, на початок 2030 року в Україні очікується, що буде:
1) створено, включено до Реєстру та функціонують не менше:
30 індустріальних парків, в кожному з яких є більше двох учасників, в тому числі не менше 5 індустріальних парків у вугільних регіонах;
5 індустріальних парків, що матимуть більше 10 учасників, функціонування яких відповідає моделі еко-індустріального парку;
2) в індустріальних парках створено не менше одного наукового парку, реалізуються проекти наукових парків;
3) профінансовано проекти створення інфраструктури індустріальних парків та їх облаштування з державного бюджету в обсязі не менше 16,0 млрд гривень;
4) залучено інвестиції в межах індустріальних парків в обсязі не менше 8,0 млрд доларів США;
5) розвиток промислових територій здійснюється переважно шляхом планування та створення індустріальних парків, як на територіях, вільних від забудови, так і на територіях існуючих підприємств та промислових районів, які втрачають своє виробниче значення, а також на територіях у межах портів та на припортових територіях;
6) керуючі компанії індустріальних парків забезпечують надання мінімального визначеного переліку послуг для учасників у режимі «єдиного вікна» за єдиними і усталеними підходами надання таких послуг;
7) створено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику щодо створення і функціонування індустріальних парків на території України;
8) створено державну установу для здійснення підтримки ініціаторів створення, керуючих компаній та учасників індустріальних парків з метою активізації створення та розвитку індустріальних парків, а також для сприяння у реалізації Стратегії;
9) створено та функціонує щонайменше одна саморегулівна професійна організація, яка представляє спільні інтереси не менше третини індустріальних парків, включених до Реєстру.

Фінансування реалізації Стратегії здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів міжнародної технічної допомоги, інших міжнародних донорів, фінансових організацій (установ), коштів інвесторів та інших джерел, не заборонених законом.
Згідно з частиною другою статті 241 Бюджетного кодексу України кошти державного фонду регіонального розвитку спрямовуються на виконання інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що мають на меті розвиток регіонів і відповідають пріоритетам, визначеним у Державній стратегії регіонального розвитку та відповідних регіональних стратегіях розвитку.
Державна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 695, містить, зокрема, в рамках напряму «Соціально-економічна трансформація територій, де перебувають у стадії закриття вугледобувні та вуглепереробні підприємства» завдання щодо запровадження дієвих механізмів активізації діяльності індустріальних парків на територіях, де перебувають у стадії закриття вугледобувні та вуглепереробні підприємства, а також за напрямом «Розвиток креативних індустрій» в рамках оперативної цілі 5 «Сталий розвиток промисловості» завдання щодо визначення та облаштування відповідної інфраструктури територій, у межах яких суб’єкти господарювання можуть провадити виробничу діяльність, шляхом, зокрема, передбачення у проектах містобудівної документації відповідного рівня промислових зон, промислових районів, груп підприємств або розташованих окремо підприємств, зокрема територій, на яких розміщена інноваційна інфраструктура, індустріальні парки, з урахуванням їх спеціалізації та транспортної доступності.
Порядком підготовки, оцінки та відбору інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 196 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 № 299), передбачено, що створення інфраструктури індустріальних парків здійснюється відповідно до Закону України «Про індустріальні парки».
Відповідно до положень підпункту 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 07.09.2021 № 1710–ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про індустріальні парки» та деяких інших законодавчих актів України щодо залучення інвестицій у промисловий сектор економіки шляхом стимулювання створення індустріальних парків» Кабінет Міністрів України під час підготовки проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік та наступні чотири роки має передбачити цільові видатки на відповідний рік.
Передбачається, що витрати на реалізацію Стратегії розподілятимуться за такими напрямами:
реалізація проектів регіонального розвитку, які передбачають створення інфраструктури індустріальних парків;
часткова компенсація відсоткової ставки за кредитами (позиками) керуючим компаніям та ініціаторам створення-суб’єктам господарювання – для облаштування індустріальних парків;
повна або часткова компенсація відсоткової ставки за кредитами (позиками) учасникам індустріальних парків – для здійснення господарської діяльності на території (у межах) індустріального парку та/або облаштування індустріальних парків;
надання коштів на безповоротній основі керуючим компаніям та ініціаторам створення-суб’єктам господарювання – для облаштування індустріальних парків та/або для створення та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури індустріальних парків;
будівництво, реконструкція, ремонт інженерно-транспортної інфраструктури – для створення та функціонування індустріальних парків, а також облаштування індустріальних парків;
для здійснення підтримки ініціаторів створення-суб’єктів господарювання, керуючих компаній та учасників індустріальних парків, у тому числі проведення навчання та тренінгів, наукових, науково-практичних конференцій, освітньо-інформаційних заходів (виставок, семінарів) щодо питань діяльності індустріальних парків, сприяння ініціаторам створення індустріальних парків та керуючим компаніям у залученні потенційних учасників індустріальних парків, залучення експертів та проведення фахової експертизи;
сприяння розвитку інституту саморегуляції у сфері управління індустріальними парками;
сприяння в реалізації інших заходів, передбачених цією Стратегією.
Обсяг фінансування Стратегії коригується з урахуванням конкретних завдань у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Порядок проведення моніторингу, оцінки результатів
реалізації стратегії та звітування
Органами, що забезпечують реалізацію цієї Стратегії, є центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші заінтересовані сторони (установи та організації, в тому числі міжнародні).
Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також інші заінтересовані сторони, визначені в операційному плані подають щороку до 1 лютого Мінекономіки інформацію про стан виконання операційного плану.
Мінекономіки аналізує та узагальнює подану інформацію про стан виконання відповідного операційного плану та за результатами готує щорічний звіт про стан реалізації Стратегії, який щороку до 1 березня, починаючи з 2023 року, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті.
Оцінка досягнення цілей Стратегії проводиться Мінекономіки під час підготовки щорічних звітів про стан реалізації Стратегії у відповідних роках. За результатами оцінки формуються пропозиції з подальшої реалізації державної політики щодо індустріальних парків.
Результати моніторингу можуть бути підставою для коригування плану заходів з реалізації Стратегії, зокрема на підставі обґрунтованих пропозицій усіх заінтересованих сторін.

____________________________